Любит украину как солнце любить

Любить Украину

Я не нашел перевода моего двоюродного деда Александра Прокофьева, опубликованного в 1951 году в журнале «Звезда», за который автора и переводчика сильно гнобили. Перевожу сам.

Люблю Украину, как солнце, люблю,
Как ветер степной и стремнины,
И в счастье люблю Украину мою,
И в темное время кручины.

Святой Украины в цветах и лесах
Горит-не сгорает купина,
В улыбке ребенка, в девичьих глазах
Родная моя Украина.

Душа Украины – в ударах сердец,
В прохладных дубравах зеленых,
И в песнях старинных, что помнит отец,
И в красных военных знаменах.

Как дочь, как невесту ее берегу,
Как матушку милую чту я
И пурпур закатов в вишневом снегу,
И душу ее молодую.

Люблю, что не гаснут огни до утра,
Что сыты и веселы дети,
Что синие звезды глядят из Днепра
И птицы поют на рассвете.

В годину невзгод в справедливом бою
От вражеской силы глумливой
Собой заслоню Украину свою
Для будущей доли счастливой.

И хлопцу, который прочтет этот стих,
Скажу, как любимому сыну:
Не сможешь любить ты народов других,
Коль ты не любил Украину.

И девушку я уверяю, любя:
Я знаю, ты счастлива будешь,
Но милый любить не захочет тебя,
Коль ты Украину не любишь.

Люби ее в горе, в труде и в бою,
Как песню, что прочих слышнее,
Всем сердцем люби Украину свою —
И вечным останешься с нею!

Оригинал
Володимир Сосюра, 1944 год.

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну.

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Источник

Любіть Україну

Володимир Сосюра

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води.
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами.
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі.
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі.

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину.
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну.

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!

* Подано за першою публікацією 1944 року (примітка Укрлібу)

За виданням 1951 року (редакція після радянської цензури), «Інтернаціональна» версія

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею
1944 (ред. 1951)

Любіть Україну (скорочена версія)

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі.
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі.

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею.
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Источник

Любит украину как солнце любить

Владимир Сосюра «Люби Украину, как солнце, люби . » (перевод Владимира Туленко)

Люби Украину, как солнце, люби,
Как ветер, как травы, как воды .
В минуту счастливую, в радости миг,
Люби также в час непогоды.

Люби Украину во сне, наяву,
Наш вишенный цвет Украины,
Живую и новую всю красоту,
Язык наш с тобой соловьиный.

Меж братских народов, таких дорогих,
Сияет она над веками .
Люби Украину всем сердцем своим
И всеми своими делами.

Для нас она в мире поверь мне, одна
В пространстве и сладостных чарах .
Она в дальних звездах, и в ивах она,
И в каждом сердечном ударе,

В цветке, в птичьем пеньи, в электроогнях,
И в песне, в мыслителя думе,
И в детской улыбке, в девичьих глазах
В знамен багровеющем шуме .

Как вечный огонь, освещает путь нам,
Идет по дубравам лазурным,
В тревожных гудках волн седого Днепра,
И в облачках этих пурпурных,

И в той канонаде, развеявшей в прах
Людишек в зеленых мундирах,
В штыках пробивавших дорогу в веках,
Чтоб стать украшением мира.

О, юноша славный! Пусть будет твой смех,
и слезы до смертной кручины .
Нельзя полюбить нам народов других,
Когда в сердце нет Украины! ..

О, девушка! Родину нашу любя,
Борись за страну, что едина.
Твой суженый быстро разлюбит тебя,
Разлюбишь, коль ты Украину .

Любите в труде, и в любви, и в бою,
Как песню, как свет над землею .
Нам нужно сберечь Украину свою!
И вечная слава Героям!

Владимир Сосюра (1898 — 1965)

«Любіть Україну, як сонце, любіть. «

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Источник

Володимир Сосюра — Любіть Україну (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води.
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі.
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі.
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі.
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах, в багнетах,
що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину.
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну.
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час, як гудуть батареї.
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Найбільша любов поета В. Сосюри — його Україна. Для нього вона рівнозначна з матір’ю, із коханою. Письменник показує красу й привабливість рідного краю, мужність його захисників, закликає молоде покоління так само любити свою батьківщину. Не можна любити когось іншого, коли зневажаєш своє, стверджує він. За цей вірш В. Сосюру різко засудила офіційна влада й піддала гонінням, хоча поет закликав пише до любові, а був названий «буржуазним націоналістом».

Інші твори Володимира Сосюри скорочено:

Дивіться також:

УкрЛіб — читати повністю книги українською мовою

Источник

Любит украину как солнце любить

«Люби Украину, как солнце, люби . «

Люби Украину во сне, наяву,
Наш вишенный цвет Украины,
Живую и новую всю красоту,
Язык наш с тобой соловьиный.

Владимир Сосюра (1898 — 1965)

«Любіть Україну, як сонце, любіть. «

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Источник