День космонавтики. Вірші
Вірші для дітей до Дня космонавтики
Ці вірші можна прочитати на класних годинах, позакласних заходах, присвячених святу День космонавтики.
Вірші про космос, вірші про космонавтів, вірші на День космонавтики.
На зоряних і земних орбітах (вірші про підкорювачів космосу)
Юрій Гагарін
В космічній ракеті
Він першим на планеті
Піднятися до зірок зміг.
Співає про це пісні
Гагарін і квітень.
Автор: Ст. Степанов
День космонавтики
Злетів у ракеті російський хлопець,
Всю бачив землю з висоти.
Був першим у космосі Гагарін.
Яким за рахунком будеш ти?
Долонею, заслонясь від світла,
І раптом чарівне:
— Ракета досягла станції Місяць.
І відірвавшись від зошитів,
Сказав з гідністю:
Ніби так і має бути.
Повинно бути так,
І дивного немає,
Штурм нерозгаданих планет.
Його за скупість не картайте:
Хлопчисько стриманий тому,
Що продовження відкриттів
Епоха вверила йому!
Автор: Л. Татьяничева
Повернення
Закінчився космічний політ,
Корабель спустився в заданому районі,
І ось вже цілиною пілот йде,
Щоб знову взяти землю в свої долоні.
І в космосі він думав лише про неї,
З-за неї літав в такі дали —
І лише про неї всі двісті довгих днів
Писав у своєму космічному журналі!
Сузір’я
Зірки, зірки, з давніх пір
Прикували ви навіки
Людини жадібний погляд.
І у звіриній шкурі сидячи
Біля червоного багаття,
Невідривно у синій купол
Міг дивитися він до ранку.
І дивився в мовчання боргом
Людина в простір нічний —
То з захопленням,
То з неясною мрією.
І тоді з мрією разом
Казка визрівала на вустах:
Про загадкових созвездьях,
Про невідомих світах.
З тієї пори живуть на небі,
Як у нічному краю чудес, —
Стрілець і Лебідь,
Лев, Пегас і Геркулес.
Автор: Ю. Синіцин
Є в небі зірочка одна,
Але кожен вечір з вікна
Я на неї дивлюся.
Вона яскраво мерехтить так!
А море де-небудь
Зараз, напевно, моряк
По ній звіряє шлях.
Автор: Р. Гуртків
— Що там за родич Місяця,
Племінник або внучок,
Миготить між хмаринок?
— Так це супутник!
— Він супутник кожного з нас
І в цілому — всієї Землі.
Руками супутник створений,
А після на ракеті
Доставлений в дали ці.
Автор: Ю. Яковлєв
Безкрайність
Крик перших супутників
був зворушливо тонкий.
Так серед зоряної молодий крупи
З блакитний повітряної шкаралупи.
Як високо Росію піднесло!
Жорстокою космічну вночі
Я знаю, як неймовірно важко,
Захисну покинути оболонку
І за межу звичну ступнути,
Зустрічаючи грудьми безодню, жар і холод, —
Як перед незнайомцем розгорнути
раниму і трепетну душу.
На рубежі космічного століття
З’єдналися, тимчасовість круша,
Бунтівне сознанье людини
І космосу безмежна душа!
А зірок незборима сяйво
Знову сліпить очі земних дітей.
Все далі і небезпечніше відстань,
А люди нам все ближче і рідніше.
Автор: Ст. Багать
Варто було жити!
Ми дожили до цього!
Варто, варто було жити!
Чекати, сподіватися, думати, працювати, старатися,
Щоб перший з нас
Міг відважний прокласти шлях
Крізь космічний простір.
В цю область беззвездья, беззвучья,
Він вознісся вперше
Польотом нечуваної слави.
Самотній. Єдиний. Ні, не один:
Ми — рідні народи Великої Радянської держави.
У неразведанный світ, на неймовірну вись
Піднявся він, і світ йому буде століття вдячний.
Источник
Віршики для дітей про космос, Всесвіт, планети Сонячної системи та зірки
Місяць-астроном
На небі Місяць не сумує,
Він зірочки всю ніч рахує.
Та зірочок усе ж багато,
І не встигає Місяць рахувати,
Наш Місяць астрономом стати хоче,
І від напруги худне він щоночі.
А потім сил він набирається.
На небо повним повертається.
Чумацький Шлях
Як біла хмара – тисячі зірок
Над полем танець хороводять.
Піду вночі шукать ставок.
Вони мене назад приводять.
Дивилися на них батьки.
Легенди нам розповідали.
І дивувались їм діди,
І солов’ї пісні співали.
Орієнтиром був у морі,
І чумаки по ньому йшли.
Ув’язнені шукали волі,
І моряки по ньом пливли.
Як напливають небом хмари,
Себе недобре почуваю,
Бо я пастух зірок отари
— Звіздар. Душею відчуваю…
Зіркові малюнки
Сидить дівчинка й малює зірочки в альбомі:
– Це сузір’я Козерога, а оце ось — Овен.
Намалюю Оріона, тут Столова є Гора,
Ось Ведмедиця Велика, з нею поруч і Мала.
Але що це зараз сталось, зірки наче ожили,
Біля дівчинки кружляють всі далекії світи:
– Ти нас знаєш і вивчаєш, люба дівчинка мала.
Ми до тебе ближчі стали, ми — галактика твоя.
Веселі сузір’я
На космічному подвір’ї
Зібрались в купу всі сузір’я:
Тут і Овен, тут і Рак —Він і справді «неборак».
Ось і Діва, і Тілець, Терези тут і Стрілець.
Козерог та Скорпіон
Гратись йдуть на стадіон,
Кличуть Лева, Близнюків
— У футбол побігать з ними.
Поруч Водолій та Риби
— На подвір’ї вже не тихо.
Ще багато друзів в них,
І лунає завжди сміх.
Хочеш знати всі зірки?
Спробуй порахуй їх ти!
Віршик про зірочку
Я маленька зірочка,
Я на небі сяю,
Я яскраву сукню маю,
Кожну ніч Ті вдягаю.
Є у мене Місяць-друг,
Бачить він усе навкруг.
Навіть Сонце уночі
Йому видно з висоти.
Глянь на небо в нічний час,
Ти побачиш зразу нас.
Вірш про Сонячну систему
Я не знав, що сонце
– Це велика зірка.
І здаля нам сяєВона так привітно.
І навколо неїКрутяться постійно,
Марс, Земля, ВенераІ Меркурій швидкий.
Не забудь ЮпітерІ Сатурн з Ураном,
А Нептун з ПлутономТеж їм друзі славні.
Сонце, зірку нашу,І планет цих дев’ять.
Разом називають – Сонячна система.
Акровірш про комету
К осмічні дороги всі знаю,
О рбіту хвостом вогняним позначаю.
М андруючи, я пригоди ловлю,
Е стафету яскравим зіркам віддаю.
Т а не спіймає мене і ракета,
А звати мене — барвиста … (комета).
Акровірш про космос
К омети, планети чи метеори
О рбіту свою зможуть легко знайти.
С узір’я чудові, мов сни кольорові,
М огутні галактики — цілі світи.
О селю всього: неживого, живого
— С ловом одним ти скоріше назви.
Источник
Вірші до Дня космонавтики
Ясної ночі дивлячись у зоряне небо, мимоволі завмираєш перед величчю та красою космосу. Незліченні розсипи зірок, далекі й загадкові, бентежать серце, ваблять погляд яскравим мерехтливим сяйвом — а раптом ми у Всесвіті не самі? Й у пам’яті виринають забуті поетичні рядки…
З давніх-давен незвідані космічні далі манили людину, щоразу спонукаючи вигадувати щось нове: крила з воску та пір’я, аероплани, перші літаки… Мрія побачити рідну планету із космосу не давала спокою багатьом поколінням. Та поки фантасти писали неймовірні інопланетні історії, астрономи й техніки невтомно працювали. І сталося — 12 квітня 1961 року космічний корабель «Восток–1» з людиною на борту облетів Землю по орбіті.
Тільки уяви собі, який вражаючий краєвид багато років тому відкрився перед першим космонавтом Землі — Юрієм Гагаріним! Увесь світ затамував подих — землянин у космосі!
Людство пам’ятає подвиг учених та інженерів-конструкторів, що втілили загальнолюдську мрію в життя, а поети на честь Дня космонавтики й досі складають прекрасні вірші.
Мелодійні вірші на День космонавтики
Дорога в космос!
О жага століть;
Ще з того дня,
Як напівдикий пращур
У небо кинув каменем із пращі,
Вона живе, і манить, і болить.
Дістати неба! О крамольна мисль,
Ти жевріла, хоч як Господь не стежив!
Тебе несли стріла і пружний спис,
І житня скирта, й вавілонська вежа.
І — сталося!
(Борис Олійник)
«Літня ніч, і, ніби в морі. »
Літня ніч, і, ніби в морі,
Порозкидані вогні,
В темнім небі сяють зорі
Віковічно мовчазні.
Дивні перли, діаманти,
Нерозвідані світи,
Їх нікому не пізнати,
Їх ніяк не досягти.
Мчать віки, як хвилі в морі,
Пролітають, не здогнать.
В темнім небі ясні зорі
Не згоряючи, горять.
Щоб життя пізнать до краю,
Щоб не згинути мені,
Я навіки покохаю
Ясні зорі мовчазні.
Може, хтось в віках далеко,
Через море плинних літ,
Так же віддано і легко
Зір кохати буде світ.
І тоді йому щоночі
Всім вогням наперекір
Будуть сяять мої очі
Теплим блиском ясних зір.
(Іван Коваленко)
Небо зорями рясніє
Небо зорями рясніє,
Таємниче і глибоке,
Всесвіт нам бентежить мрії,
Спонукаючи до дії,
Розум радує і око.
Оксамитова безодня
Так притягує до себе!
Пригадаємо сьогодні
Тих, кому скорилось небо.
Романтичних, геніальних
Винахідників сміливих,
Завдяки яким реально
В кожній хаті маєм диво.
Про супутники космічні
Ми говоримо буденно.
Допомогою їх звично
Користуємось щоденно.
Інтернет, зв’язок мобільний,
Телебачення, прогноз,
Спілкування з світом вільне —
Змінює життя всерйоз!
Пригадаймо відчайдуха,
Хлопця першого з Землі,
Всесвіт мовчазний він слухав,
Всміхнено епоху рухав
На космічнім кораблі.
Щира шана тим землянам,
Що на Місяці колись,
Прапори Землі на славу
Встановити спромоглись!
З космосу — Земля тендітна,
Невелика і блакитна,
І кордони непомітні —
Ніби спільно всі живуть…
Мабуть, так колись і буде,
Бо як в космос вийшли люди,
Й на Землі лад наведуть!
(Наталія Козленко )
Чув не раз я про любов до моря
І до неба в серці ніс любов.
Під високим голубим простором
Безліч кілометрів сам пройшов.
Я іду, Галактико! Завія
На шляху не спинить мій приліт.
Зрозумійте, зорі, син Землі я,
Це від неї вам несу привіт!
А якщо ж десь в зоряному небі
Під сліпим дощем я упаду,—
Земле, буду линути до тебе —
І в тобі продовження знайду.
Чи золою в степ, металом в гори,
Чи дощем над дорогим Дніпром,—
Поверни життя мені в просторах,
Щоб зійшов я золотим зерном.
(М. Попович)
Веселі віршики до Дня космонавтики
Ми збираємось в політ
Ми сідаєм до ракети,
Щоб відкрить нові планети.
Іграшки за нами вслід:
— Хочем також у політ!
Одягайся, лялько Людо,
Бо в польоті зимно буде.
Не забудь про рукавички
І закутай шарфом личко.
А веселий Буратіно
Сам дереться до кабіни.
І висить- хитається, —
Носик не вміщається.
Зайчик скаче:
— Любі діти!
Хочу з вами я летіти.
На ракеті ловко
Утікать від вовка!
Сірі мишки засміялись:
— Ми літали — не боялись.
Висота — красота:
Аніякого кота!
Хоч сама літати вміє,
Кряче качечка, радіє:
— На ракеті покатаюсь,
В Морі Ясності скупаюсь!
А ведмедики-близнята
Теж бажають політати,
Щоб у небі подивиться,
Де Велика Ведмедиця.
Тут ревти корівка стала:
— Я ще зроду не літала.
Повезіть мене на Марс, —
Молочка я дам для вас.
Шість матрьошок стали в ряд,
Наче вийшли на парад:
— Почекайте, не летіть!
Одне місце нам лишіть!
Слоненятко умовля:
— Зовсім я іще маля.
Невеличкий я на зріст,
Посадіть хоча б на хвіст.
— Між зірок, — пищать білчата, —
Хочем рік Новий стрічати.
Назбираєм там для всіх
Ми горішків золотих.
Двом собачкам наш Тодось
Шлеми одягає.
Жаль: «Ракета» — пилосос,
В небо не злітає.
(Грицько Бойко)
Сатурн
Раз Сатурн об’ївся тортом
Й вирішив зайнятись спортом.
Крутить кільця без кінця,
Щоб мати вигляд молодця.
А сусід Уран регоче:
«Струнким стати братик хоче!»
Веселі сузір’я
На космічному подвір’ї
Зібрались в купу всі сузір’я:
Тут і Овен, тут і Рак —
Він і справді «неборак».
Ось і Діва, і Тілець,
Терези тут і Стрілець.
Козерог та Скорпіон
Гратись йдуть на стадіон,
Кличуть Лева, Близнюків —
У футбол побігать з ними.
Поруч Водолій та Риби —
На подвір’ї вже не тихо.
Ще багато друзів в них,
І лунає завжди сміх.
Хочеш знати всі зірки?
Спробуй порахуй їх ти!
Зоряні ведмеді
Стануть у пригоді кожному вночі
Зоряні Ведмеді — зоряні ковші.
У ковша малого зірочка ясна
На ім’я Північна, знана й провідна.
Дивиться на північ зоряний маяк.
Зірочка покаже подорожнім шлях.
Бік ліворуч — захід, а праворуч — схід,
Курс напроти — півдня променіє світ.
(Наталія Карпенко)
Поїзд майбутнього
Гей, кому треба — в вагон, піднімайтесь!
Подано поїзд кур’єрський на Марс.
О восьмій годині, на час вечері
Будем за графіком ми на Венері.
Далі зупинка у нас на Сатурні,
Там будуть танці, розваги культурні
Можемо Сонце об’їхать кругом,
Потім шугнути Чумацьким Шляхом.
І незабаром — не встигнеш огледіться —
Вже перед нами Велика Ведмедиця,
Рушив у путь міжпланетний експрес,
Лиш смуга біліє в блакиті небес.
А ось на вокзал якась жінка прибігла!
— Яка досада! Знову не встигла!
— Сеньйоро, не треба так хвилюватися:
Наступний поїзд — хвилин за двадцять.
— Мені не далеко, тільки до Місяця,
Поїду тролейбусом номер тисяча.
(Джанні Родарі, переклад М. Лукаша)
Дитячі вірші до Дня Космонавтики: про планети та інші космічні тіла
Комета
Космічні дороги всі знаю,
Орбіту хвостом вогняним позначаю.
Мандруючи, я пригоди ловлю,
Естафету яскравим зіркам віддаю.
Та не спіймає мене і ракета,
А звати мене — барвиста. (комета).
Парад планет
Всі планети стали в ряд,
Починається парад!
Раз — Меркурій-мандрівник,
Два — Венера, красний лик.
Три — Земля вітає нас,
А чотири — воїн-Марс.
П’ять – Юпітер, шість — Сатурн,
Сім — Уран, за ним — Нептун.
Вісім сонячних планет
Поспішають на бенкет.
Був Плутон завжди дев’ятим,
Не беруть його на свято!
Він найменшим уродився
І до карликів прибився.
(Наталія Карпенко)
Чому буває день і ніч?
Чому буває день і ніч?
Я розкажу, у чому річ.
Земля на місці не сидить,
Вона круг Сонечка біжить!
І щодоби із року в рік
Під Сонцем гріє кожен бік.
Звуть Схід і Захід ті боки,
Там щодоби все навпаки.
Як Схід до Сонця робить крок,
То Захід спить біля зірок.
Як Схід у темряву летить,
То Захід в Сонечка гостить.
Земля, як дзиґа мчить весь час,
Тому, то день, то ніч у нас.
(Наталія Карпенко)
Рух планет
Мчать круг Сонечка планети,
Наче швидкісні ракети.
Стрімголов біжать по світу
По довколишнім орбітам.
Хто летить до Сонця ближче,
Оббігає коло швидше!
А хто далі – навпаки,
Дуже довгі там шляхи!
Повний оберт – це наш рік,
Від Землі береться лік.
Рух планет довкіл осі
Звуть добою здавна всі.
У Юпітера доба –
Найкоротша, от дива!
А в Меркурія – нівроку!
Наче посмішка широка!
(Наталія Карпенко)
Читай також:
Источник