Вірш забіли у космос

Вірші до Дня космонавтики

Ясної ночі дивлячись у зоряне небо, мимоволі завмираєш перед величчю та красою космосу. Незліченні розсипи зірок, далекі й загадкові, бентежать серце, ваблять погляд яскравим мерехтливим сяйвом — а раптом ми у Всесвіті не самі? Й у пам’яті виринають забуті поетичні рядки…

З давніх-давен незвідані космічні далі манили людину, щоразу спонукаючи вигадувати щось нове: крила з воску та пір’я, аероплани, перші літаки… Мрія побачити рідну планету із космосу не давала спокою багатьом поколінням. Та поки фантасти писали неймовірні інопланетні історії, астрономи й техніки невтомно працювали. І сталося — 12 квітня 1961 року космічний корабель «Восток–1» з людиною на борту облетів Землю по орбіті.

Тільки уяви собі, який вражаючий краєвид багато років тому відкрився перед першим космонавтом Землі — Юрієм Гагаріним! Увесь світ затамував подих — землянин у космосі!

Людство пам’ятає подвиг учених та інженерів-конструкторів, що втілили загальнолюдську мрію в життя, а поети на честь Дня космонавтики й досі складають прекрасні вірші.

Мелодійні вірші на День космонавтики

Дорога в космос!
О жага століть;
Ще з того дня,
Як напівдикий пращур
У небо кинув каменем із пращі,
Вона живе, і манить, і болить.
Дістати неба! О крамольна мисль,
Ти жевріла, хоч як Господь не стежив!
Тебе несли стріла і пружний спис,
І житня скирта, й вавілонська вежа.
І — сталося!
(Борис Олійник)

«Літня ніч, і, ніби в морі. »

Літня ніч, і, ніби в морі,
Порозкидані вогні,
В темнім небі сяють зорі
Віковічно мовчазні.
Дивні перли, діаманти,
Нерозвідані світи,
Їх нікому не пізнати,
Їх ніяк не досягти.
Мчать віки, як хвилі в морі,
Пролітають, не здогнать.
В темнім небі ясні зорі
Не згоряючи, горять.
Щоб життя пізнать до краю,
Щоб не згинути мені,
Я навіки покохаю
Ясні зорі мовчазні.
Може, хтось в віках далеко,
Через море плинних літ,
Так же віддано і легко
Зір кохати буде світ.
І тоді йому щоночі
Всім вогням наперекір
Будуть сяять мої очі
Теплим блиском ясних зір.
(Іван Коваленко)

Небо зорями рясніє

Небо зорями рясніє,
Таємниче і глибоке,
Всесвіт нам бентежить мрії,
Спонукаючи до дії,
Розум радує і око.
Оксамитова безодня
Так притягує до себе!
Пригадаємо сьогодні
Тих, кому скорилось небо.
Романтичних, геніальних
Винахідників сміливих,
Завдяки яким реально
В кожній хаті маєм диво.
Про супутники космічні
Ми говоримо буденно.
Допомогою їх звично
Користуємось щоденно.
Інтернет, зв’язок мобільний,
Телебачення, прогноз,
Спілкування з світом вільне —
Змінює життя всерйоз!
Пригадаймо відчайдуха,
Хлопця першого з Землі,
Всесвіт мовчазний він слухав,
Всміхнено епоху рухав
На космічнім кораблі.
Щира шана тим землянам,
Що на Місяці колись,
Прапори Землі на славу
Встановити спромоглись!
З космосу — Земля тендітна,
Невелика і блакитна,
І кордони непомітні —
Ніби спільно всі живуть…
Мабуть, так колись і буде,
Бо як в космос вийшли люди,
Й на Землі лад наведуть!
(Наталія Козленко )

Чув не раз я про любов до моря
І до неба в серці ніс любов.
Під високим голубим простором
Безліч кілометрів сам пройшов.
Я іду, Галактико! Завія
На шляху не спинить мій приліт.
Зрозумійте, зорі, син Землі я,
Це від неї вам несу привіт!
А якщо ж десь в зоряному небі
Під сліпим дощем я упаду,—
Земле, буду линути до тебе —
І в тобі продовження знайду.
Чи золою в степ, металом в гори,
Чи дощем над дорогим Дніпром,—
Поверни життя мені в просторах,
Щоб зійшов я золотим зерном.
(М. Попович)

Веселі віршики до Дня космонавтики

Ми збираємось в політ

Ми сідаєм до ракети,
Щоб відкрить нові планети.
Іграшки за нами вслід:
— Хочем також у політ!
Одягайся, лялько Людо,
Бо в польоті зимно буде.
Не забудь про рукавички
І закутай шарфом личко.
А веселий Буратіно
Сам дереться до кабіни.
І висить- хитається, —
Носик не вміщається.
Зайчик скаче:
— Любі діти!
Хочу з вами я летіти.
На ракеті ловко
Утікать від вовка!
Сірі мишки засміялись:
— Ми літали — не боялись.
Висота — красота:
Аніякого кота!
Хоч сама літати вміє,
Кряче качечка, радіє:
— На ракеті покатаюсь,
В Морі Ясності скупаюсь!
А ведмедики-близнята
Теж бажають політати,
Щоб у небі подивиться,
Де Велика Ведмедиця.
Тут ревти корівка стала:
— Я ще зроду не літала.
Повезіть мене на Марс, —
Молочка я дам для вас.
Шість матрьошок стали в ряд,
Наче вийшли на парад:
— Почекайте, не летіть!
Одне місце нам лишіть!
Слоненятко умовля:
— Зовсім я іще маля.
Невеличкий я на зріст,
Посадіть хоча б на хвіст.
— Між зірок, — пищать білчата, —
Хочем рік Новий стрічати.
Назбираєм там для всіх
Ми горішків золотих.
Двом собачкам наш Тодось
Шлеми одягає.
Жаль: «Ракета» — пилосос,
В небо не злітає.
(Грицько Бойко)

Сатурн

Раз Сатурн об’ївся тортом
Й вирішив зайнятись спортом.
Крутить кільця без кінця,
Щоб мати вигляд молодця.
А сусід Уран регоче:
«Струнким стати братик хоче!»

Веселі сузір’я

На космічному подвір’ї
Зібрались в купу всі сузір’я:
Тут і Овен, тут і Рак —
Він і справді «неборак».
Ось і Діва, і Тілець,
Терези тут і Стрілець.
Козерог та Скорпіон
Гратись йдуть на стадіон,
Кличуть Лева, Близнюків —
У футбол побігать з ними.
Поруч Водолій та Риби —
На подвір’ї вже не тихо.
Ще багато друзів в них,
І лунає завжди сміх.
Хочеш знати всі зірки?
Спробуй порахуй їх ти!

Зоряні ведмеді

Стануть у пригоді кожному вночі
Зоряні Ведмеді — зоряні ковші.
У ковша малого зірочка ясна
На ім’я Північна, знана й провідна.
Дивиться на північ зоряний маяк.
Зірочка покаже подорожнім шлях.
Бік ліворуч — захід, а праворуч — схід,
Курс напроти — півдня променіє світ.
(Наталія Карпенко)

Поїзд майбутнього

Гей, кому треба — в вагон, піднімайтесь!
Подано поїзд кур’єрський на Марс.
О восьмій годині, на час вечері
Будем за графіком ми на Венері.
Далі зупинка у нас на Сатурні,
Там будуть танці, розваги культурні
Можемо Сонце об’їхать кругом,
Потім шугнути Чумацьким Шляхом.
І незабаром — не встигнеш огледіться —
Вже перед нами Велика Ведмедиця,
Рушив у путь міжпланетний експрес,
Лиш смуга біліє в блакиті небес.
А ось на вокзал якась жінка прибігла!
— Яка досада! Знову не встигла!
— Сеньйоро, не треба так хвилюватися:
Наступний поїзд — хвилин за двадцять.
— Мені не далеко, тільки до Місяця,
Поїду тролейбусом номер тисяча.
(Джанні Родарі, переклад М. Лукаша)

Дитячі вірші до Дня Космонавтики: про планети та інші космічні тіла

Комета

Космічні дороги всі знаю,
Орбіту хвостом вогняним позначаю.
Мандруючи, я пригоди ловлю,
Естафету яскравим зіркам віддаю.
Та не спіймає мене і ракета,
А звати мене — барвиста. (комета).

Парад планет

Всі планети стали в ряд,
Починається парад!
Раз — Меркурій-мандрівник,
Два — Венера, красний лик.
Три — Земля вітає нас,
А чотири — воїн-Марс.
П’ять – Юпітер, шість — Сатурн,
Сім — Уран, за ним — Нептун.
Вісім сонячних планет
Поспішають на бенкет.
Був Плутон завжди дев’ятим,
Не беруть його на свято!
Він найменшим уродився
І до карликів прибився.
(Наталія Карпенко)

Чому буває день і ніч?

Чому буває день і ніч?
Я розкажу, у чому річ.
Земля на місці не сидить,
Вона круг Сонечка біжить!
І щодоби із року в рік
Під Сонцем гріє кожен бік.
Звуть Схід і Захід ті боки,
Там щодоби все навпаки.
Як Схід до Сонця робить крок,
То Захід спить біля зірок.
Як Схід у темряву летить,
То Захід в Сонечка гостить.
Земля, як дзиґа мчить весь час,
Тому, то день, то ніч у нас.
(Наталія Карпенко)

Рух планет

Мчать круг Сонечка планети,
Наче швидкісні ракети.
Стрімголов біжать по світу
По довколишнім орбітам.
Хто летить до Сонця ближче,
Оббігає коло швидше!
А хто далі – навпаки,
Дуже довгі там шляхи!
Повний оберт – це наш рік,
Від Землі береться лік.
Рух планет довкіл осі
Звуть добою здавна всі.
У Юпітера доба –
Найкоротша, от дива!
А в Меркурія – нівроку!
Наче посмішка широка!
(Наталія Карпенко)

Читай також:

Источник

Найкращі дитячі вірші про планети, космос, комети, сузір’я

До 12 квітня (День космонавтики) наш сайт Mamabook підготував дуже пізнавальну підбірку віршів для дітей-дошкільнят та учнів молодших класів. Це чудові матеріали для НУШ, які в цікавій та легкій формі дадуть можливіть діткам отримати нові знання.

Віршик про Сонце та планети

Там, де Сонечко живе,
Всесвіт зорям гнізда в’є.
Сонце в сонячній родині
І матуся, й господиня.

В Сонця стільки дітлахів –
Дві дочки і шість синів.
Діти в хаті не сидять,
На усіх парах летять.

Син Меркурій з шкіри пнеться,
Швидше всіх кудись женеться.
Йому холодно вночі,
Днює в Сонця на плечі.

У гарячої Венери
Чи то вдача, чи химери…
Вона вкуталась по вуха,
Там і спека, і задуха.

А Земля моя блакитна
Під крилом у Сонця квітне!
Сонце донечку голубить,
Сонце Землю дуже любить.

В Марса гори надвисокі,
В Марса різні пори року
І доба, як у Землі,
Й біла шапка на чолі.

Над Юпітером по колу
Ходять хмари кольорові.
Тому красень – різномастий,
Тому велетень смугастий.

Чом Сатурн у капелюсі?
Він далеко від матусі.
На околі холоднеча,
Недоречна така втеча.

Втік Уран з Нептуном далі,
Тиснуть друзі на педалі.
Там морози вітриська,
А до променя не близько.

Отакі у Сонця діти…
Розбрелися білим світом.

Автор: Наталія Карпенко

Віршик-лічилка про планети Сонячної системи

Всі планети стали в ряд,
Починається парад!
Раз – Меркурій-мандрівник,
Два – Венера, ясний лик.
Три – Земля вітає нас,
А чотири – красень Марс.
П’ять – Юпітер, шість – Сатурн,
Сім – Уран, за ним – Нептун.
Вісім сонячних планет
Поспішають на бенкет.
Був Плутон завжди дев’ятим,
Не беруть його на свято!
Він найменшим уродився
І до карликів прибився.

Автор: Наталія Карпенко

Віршик про сузір’я Ведмедеці

Стануть у нагоді кожному вночі
Зоряні Ведмеді – зоряні ковші.
У ковша малого зірочка ясна
Зветься і Північна, зветься й провідна.

Дивиться на північ зоряний маяк,
Зірочка поможе визначити шлях.
Бік ліворуч – захід, а праворуч – схід,
Курс напроти – півдня даленіє світ.

Источник

Наталя Забіла, «Весела абетка» — вірші у картинках

А
Автобус їде по алеї.
Акація цвіте в садку.
А ми, зібравшися під нею,
Абетку вивчимо легку.

Б
Будинок білий біля річки
З балконами на кожен бік
Будують братик і сестричка,
Бо в них і батько будівник.

В
Веселі вишні вкрили віти,
Виблискують з височини.
Василько воду ллє на квіти,
Щоб вище виросли вони.

Г
Ґелгочуть під горою гуси.
В город забігло гусеня.
— Гиля, гиля! — гука Ганнуся,
Його з гороху виганя.

Д
Дубові дрова дід рубає
В дворі під деревом старим.
А дітвора допомагає
Носити дрова з двору в дім.

Е
Електрику містам і селам
Електростанції дають.
Колгоспники гуртом веселим
На елеватор хліб везуть.

Є
Єноти вивели гуляти
Своє єдине дитинча.
За їх сім’єю вовк зубатий
Єхидно стежить з-за куща.

Ж
Жуки дзижчать в садочку літом.
По стежці жабка — плиг та плиг!
Жоржини квітнуть жовтим цвітом,
Кружляють бджоли біля них.

З
Зима морозяна надворі.
Замети білі на землі.
Зоріють в небі ясні зорі.
Заснули зайчики малі.

Д
Дивись, який новий годинник
Висить на стінці нині в нас.
Усі години та хвилини
Ми вивчили, щоб знати час.

І
Івасик іграшками грався,
А по двору ішов індик.
Івась побачив і злякався
І від індика в дім утік.

Ї
Їжак покликав їсти й пити
Своїх маляток-їжачків.
Та не схотіли їсти діти, —
Він їхню їжу сам поїів.

Й
Йоржа впіймав на вудку Йосип,
Схопив і зойкнув: Ой-ой-ой!
Не знав, напевно, Йосип досі,
Який колючий йоржик той.

К
Качки край копанки клопочуть,
Качаток кличуть під комиш.
Кача впіймати кішка хоче.
Катруся киці каже: — Киш!

Л
Лелека ластівку питає:
— Хто вище всіх птахів літає?
— Літають люди вище всіх
На літаках своїх легких!

М
Ми з мамою в М. поїдем,
В цікаве місто на землі.
Помчим в метро, в музеї підем
І побуваємо в .

Н
На довгу нитку намистини
Настуся хоче нанизать.
Вона, напевно, буде нині
На нашім святі виступать.

О
Ось гляньте: з оленятком олень
У зоопарку нашім є .
Окрайком хліба тато Олин
З-за огорожі їм дає.

П
Похмуро плещуть хвилі в морі.
Пливе на північ пароплав.
В пургу і шторм в морськім просторі
Він путь до пристані проклав.

Р
Ромашки рвати ми ходили
Над річкою в рясній траві.
І раптом равлика зустріли
Із ріжками на голові.

С
Стоять під снігом сосни сонно.
Сидять на соснах снігурі.
Санчата на ставок з розгону
Скотились весело з гори.

Т
Тепер весна. Тарасів тато
На тракторі в степу весь час.
Як тато, трактористом стати
Також збирається Тарас.

У
Уранці йдуть учитись учні.
Учителька у школі жде.
Улянці нашій аж незручно:
Чому ж вона туди не йде.

Ф
Фурчить, блищить на різні фарби
Фонтан веселий у садку.
В нім водить флот легкий та гарний
Федорка в білім фартушку.

Х
Хоч хвилі ходять і хлюпочуть,
Хоробрі наші хлопчаки
В човні хиткому їхати хочуть —
Вони хороші моряки!

Ц
Цапок водицю п’є з цеберка,
Скубе травицю на лужку.
Солодкий цукор чи цукерка —
Це теж цапкові до смаку.

Ч
Чубата чапля чваньковита
Через болото йде одна.
Чомусь з журавликом дружити
Не хоче капелька чудна.

Ш
Шматок сальця шукає мишка,
У нашій шафі шарудить.
Як шугоне на мишку кішка! —
А мишка шусть у шпарку вмить!

Щ
Ще дощ іде, періщить злива.
Щенятко вимокло, як хлющ.
А щиглик, щебетун щасливий,
Щебече, пурхнувши на кущ.

Ю
Юрасик любить працювати,
Він юний садівник, юннат.
З юрбою малюків завзятих
За школою він садить сад.

Я
Ялинка ясними вогнями
Яскраво світиться й сія.
Якраз до свята цими днями
Усю абетку вивчив я!

Ь
Ось день скінчивсь. Закрию книжку,
Бо скрізь вже тінь і лялька спить.
І я вкладусь в м’якеньке ліжко
І теж засну, як лялька, вмить!

За матеріалами: «Перший раз у перший клас». Київ, «Веселка», 1986. Малюнки Миколи Пшінки та Анатолія Василенка.

Дивіться також на «Малій Сторінці»:

У розділі представлено віршовані абетки від Марійки Підгірянки, Володимира Нагорняка, Григорія Усача, Оксани Сенатович, Наталі Забіли, Ганни Чубач, Варвари Гринько, Олександра Олеся, Анатолія Камінчука, Надії Репети, Тетяни Бойченко, Ярослава Паладія, Оксани Кротюк.

Більше творів Наталі Забіли на нашому сайті:

Притаманне їй уміння просто і невимушено розмовляти з дітьми, не сюсюкаючи, не присідаючи навпопічки, знання психології малят, уміння писати зрозуміло й цікаво, лірично й серйозно, подаючи одночасно потрібну інформацію та виховуючи найкращі людські якості, залишають її твори актуальними й досьогодні.

Добірка казочок для дітей від Наталі Забіли: «Хатинка на ялинці», «Рукавичка», «Сорока-білобока», «Гуси-лебеді», «Черевик, соломинка та булька», «Лисиця та рак», «Зайчикова хатка», «Плискачик», «Вовк і Козлята», «Корінці та вершки», «Два морози», «Снігуронька».

«Біла шубка» Наталі Забіли — к азка про хвалькуватого зайчика.

Источник