Які планети випромінюють у космос більше енергії ніж отримують від сонця

§ 9. Планети-гіганти

Вивчивши цей параграф, ми:

• дізнаємося, чому планети-гіганти не мають твердої поверхні;

• довідаємося, чи стане Юпітер зорею;

• дізнаємося про дивну зміну пір року на Урані.

1. Загальна характеристика планет-гігантів

Планети-гіганти на відміну від планет земної групи не мають твердої поверхні, бо за хімічним складом (99 % Гідрогену і Гелію) і густиною (≈1 г/см 3 ) вони нагадують зорі, а їхня велика маса спричиняє нагрівання ядер до температури понад +10 000 °С (рис. 9.1). Крім того, планети-гіганти досить швидко обертаються навколо осі та мають велику кількість супутників (див. § 10).

Найбільшою загадкою усіх планет-гігантів (крім Урана) є джерело внутрішньої енергії, яку випромінюють ці планети в інфрачервоній частині спектра. Джерелом енергії не можуть бути термоядерні реакції, бо маса планет-гігантів недостатня для перетворення їх у зорі. Не виключена можливість, що гіганти випромінюють ту енергію, яка була накопичена під час утворення Сонячної системи кілька мільярдів років тому. Можливо, що в минулому Юпітер мав досить високу температуру на поверхні й світився на небі молодої Землі у 100 разів яскравіше за Місяць.

Рис. 9.1. Відносні розміри планет-гігантів

2. Юпітер

Юпітер, який був названий на честь наймогутнішого бога римської міфології, виявився найбільшою планетою Сонячної системи. Основними компонентами атмосфери Юпітера є водень — 86,1% та гелій — 13,8%, а у хмарах помічена присутність метану, аміаку та водяної пари. Верхній шар світлих хмар, де атмосферний тиск сягає 1 атм, має температуру -107°С і складається з кристаликів аміаку. Шар хмар з домішками сірки, що розташований нижче, має червоний колір (рис. 9.2—9.4). Найнижче знаходяться хмари з водяної пари, які утворюються на глибині 80 км від верхніх світлих хмар. Температура і атмосферний тиск із глибиною поступово зростають.

Недавно з’явилися гіпотези щодо можливості існування життя у хмарах Юпітера, адже його атмосфера має всі компоненти, які були необхідні для появи життя на Землі. Деякі шари хмар є теплі та відносно комфортні для існування навіть земних мікроорганізмів.

Рис. 9.2. Будова атмосфери Юпітера за результатами досліджень АМС «Галілей» (США). Рівень, де тиск сягає 1 атм, вважають свого роду «поверхнею» планети

Рис. 9.3. Смуги хмар в атмосфері. З надр Юпітера надходить потік енергії, який викликає конвекцію — теплі шари повітря піднімаються вгору, а холодні — опускаються донизу. Сильні горизонтальні вітри виникають через добовий перепад температури між нічною та денною півкулями планети

Рис. 9.4. Велика Червона Пляма, яка розташована в південній півкулі Юпітера і за розмірами майже вдвічі більша, ніж Земля, є велетенським вихорем в атмосфері, у якому вітер дме з ураганною швидкістю до 100 м/с (фото АМС «Вояджер», США). Чому цей вихор, який помітили ще 300 років тому, існує до нашого часу, залишається загадкою.

Для допитливих

На глибині 20000 км водень переходить у металічний стан, і його фізичні властивості нагадують розплавлений метал, який добре проводить електричний струм. Такий агрегатний стан водню (густина 4 г/см 3 при тискові 10 6 атм) на Землі не існує. Завдяки електричному струмові, що генерується у цій металевій оболонці, виникає потужне магнітне поле, тому навколо Юпітера утворюються радіаційні пояси, які в 10 4 рази інтенсивніші від земних. Юпітер є потужним джерелом радіовипромінювання. У центрі Юпітера існує тверде ядро, подібне за хімічним складом до планет земної групи, яке може складатися зі скельних порід.

3. Сатурн

Сатурн — найвіддаленішу планету, яку знали астрономи в стародавні часи,— назвали на честь батька головного бога Юпітера. Після винайдення телескопа виявили, що Сатурн є найкрасивішою планетою Сонячної системи, бо його казкове кільце зачаровує як дітей, так і дорослих (про природу кільця див. у § 10). Сатурн не має того розмаїття кольорів, який ми спостерігаємо в атмосфері Юпітера, але структура атмосфери цих планет дуже схожа. Жовтуватого кольору верхнім шарам атмосфери Сатурна надають снігові хмари з аміаку (рис. 9.5). На глибині 300 км від верхніх шарів хмар розташовуються хмари води, у яких при підвищенні температури сніг перетворюється в дощ.

Середня густина Сатурна менша, ніж води, що свідчить про невелику кількість важких хімічних елементів у ядрі планети.

Сатурн, як і Юпітер, має магнітне поле, радіаційні пояси та є джерелом радіовипромінювання.

Рис. 9.5. Верхні шари хмар отримують енергію як від Сонця, так і з глибини Сатурна. У результаті взаємодії цих потоків енергії виникають сильні вітри, що спрямовані переважно із заходу на схід і швидкість яких досягає 400 м/с. Через вітри утворюються темні смуги хмар, які розташовані паралельно до екватора

Для допитливих

Сатурн теж випромінює у космос більше енергії, ніж отримує від Сонця. Астрономи недавно виявили дефіцит Гелію в атмосфері Сатурна в порівнянні з атмосферою Юпітера і запропонували цікаву гіпотезу про можливе джерело його енергії. На Сатурні Гелій не повністю розчиняється у водні, як це спостерігається на Юпітері, де вищі тиск і температура. У водневій атмосфері Сатурна Гелій утворює краплі, які конденсуються в атмосфері як своєрідний туман і потім випадають у вигляді дощу. Такі гелієві опади у верхніх шарах атмосфери можуть бути джерелом внутрішньої енергії, бо більш густий Гелій (у порівнянні з воднем) опускається ближче до центра. Таким чином, потенціальна енергія крапель Гелію перетворюється в кінетичну енергію, що призводить до підвищення температури в надрах. Із часом гелієві дощі припиняться, тому температура на Сатурні знизиться.

4. Уран

Названий на честь бога неба Уран є по-справжньому блакитною планетою, тому що одну сьому його атмосфери складає метан. Існує одна особливість, яка виділяє Уран з усіх планет Сонячної системи: його екватор нахилений до площини орбіти під кутом 98°. Такий великий кут нахилу призводить до унікальної у Сонячній системі зміни пір року — полярні кола розташовуються майже на екваторі, а тропіки — біля полюсів. Це означає, що Сонце освітлює один із полюсів планети майже 42 земні роки, у той час як на іншому полюсі стільки ж триває полярна ніч (рис. 9.6). Правда, спеки там не буває, бо Уран отримує від Сонця набагато менше енергії, ніж Земля, і температура верхніх шарів атмосфери не піднімається вище за -215 °С.

Астрономи довгий час спостерігали за Ураном, але не виявили суттєвих змін кольорів або утворень в атмосфері. Тільки у 2007 р., коли Сонце освітлювало одночасно обидві півкулі Урана (рис. 9.6), у телескопи були помічені смуги хмар.

Рис. 9.6. Вісь обертання Урана лежить майже у площині орбіти, тому там тропіки збігаються з полярним колом. Тривалість сезонів на Урані 21 земний рік. Осьове обертання Урана, як і Венери, відбувається у напрямку, протилежному напрямку обертання інших планет Сонячної системи

5. Нептун

Чи існує океан на планеті Нептун, яку назвали на честь бога підводного світу? Нептун розташовується на околиці Сонячної системи і має період обертання 164,8 земного року. Планета має внутрішнє джерело енергії, бо випромінює у космос тепла майже втричі більше, ніж одержує його від Сонця. Від часу свого відкриття у 1846 р. Нептун зробив повний оберт навколо Сонця тільки у 2011 р.

Під хмарами температура атмосфери поступово підвищується до +700 °С, тому вода там не може перебувати в рідкому стані. Більш реальною є гіпотеза про водяні хмари з розчином аміаку, густина яких може перевершувати густину рідкої води в кілька разів (рис. 9.7). Швидкість вітрів у хмарах сягає фантастичної величини — 500 м/с. Чому виникають сильні вітри на такій холодній планеті — це ще одна нерозгадана таємниця Нептуна.

Рис. 9.7. На Нептуні виявлений велетенський вихор із діаметром понад 1000 км, який має назву Велика Чорна Пляма

Висновки

Планети-гіганти за хімічним складом нагадують зорі, вони не мають твердої поверхні, тому на них ніколи не зроблять посадку пілотовані космічні кораблі. Під холодними хмарами гіганти мають гарячі надра, температура яких сягає десятків тисяч градусів. Однією з таємниць залишається джерело внутрішньої енергії планет-гігантів, бо всі вони, за винятком Урана, випромінюють у космос більше енергії, ніж отримують від Сонця.

Тести

1. Які планети випромінюють у космос більше енергії, ніж отримують від Сонця?

А. Усі планети-гіганти. Б. Юпітер, Сатурн, Нептун. В. Юпітер, Сатурн, Уран. Г. Уран.

2. Які планети обертаються навколо осі у зворотному напрямку?

А. Венера, Юпітер. Б. Усі планети-гіганти. В. Юпітер, Сатурн. Г. Уран, Венера.

3. На якій із цих планет спостерігається найбільша тривалість дня?

А. На Венері. Б. На Марсі. В. На Юпітері. Г. На Урані. Д. На Землі.

4. Скільки часу триває день на полюсах Урана?

А. 21 земний рік. Б. 17 год 14 хв. В. 1 місяць. Г. 1 земний рік. Д. 42 земні роки.

5. Які особливості у планет-гігантів?

6. Чому Юпітер можна вважати дуже схожим на зорю?

7. Що викликає гелієві дощі на Сатурні?

8. Чим обумовлена зміна пір року на Урані?

9. Обчисліть найменшу та найбільшу відстані між Землею та Юпітером.

10. За допомогою рухомої карти зоряного неба визначте, коли ці планети сходять і заходять у день вашого народження поточного року.

Диспути на запропоновані теми

11. Чому виникли гіпотези про можливе життя у хмарах Юпітера?

Завдання для спостережень

12. За допомогою астрономічного календаря відшукайте на небі Юпітер та Сатурн і визначте, у якому сузір’ї спостерігаються ці планети.

13. Які планети-гіганти видно сьогодні у вечірній час?

Ключові поняття і терміни:

Велика Червона Пляма, Велика Чорна Пляма, планети-гіганти, шари хмар, смуги хмар.

Источник

Які планети випромінюють у космос більше енергії ніж отримують від сонця

Тип уроку: пояснення нового матеріалу
Обладнання: плакат «Планети гіганти», глобуси планет, карти планет

І. Організаційна частина (2 хв)
ІІ. Повторення вивченого матеріалу (5 хв)
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності (3 хв)
IV. Вивчення нового матеріалу (20 хв)
V. Засвоєння вивченого матеріалу (5 хв)
VI. Підведення підсумків роботи (3 хв)
VII. Домашнє завдання (2 хв)

І. Організаційна частина
Перевірка присутніх. Оголошення теми уроку «Планети гіганти та їхні супутники»
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Учитель проводить усне опитування учнів:

1. Які спільні умови існують на планетах земної групи?
2. Чому на Венері і вдень і вночі неймовірна спека?
3. На вашу думку, чи можливе життя на Марсі?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Ми з вами ознайомились з планетами земної групи та зрозуміли їхню будову, склад, можливість існування життя. Хоча наша Сонячна система не обмежується цими планетами, а можливо, що на інших планетах існує хоча б якесь примітивне життя і чим ці планети відрізняються від планет земної групи?

ІV. Вивчення нового матеріалу

Планети-гіганти на відміну від планет земної групи не ма­ють твердої поверхні, бо за хімічним складом (99 % Гідрогену і Ге­лію) і густиною («1 г/см3) вони нагадують зорі, а їхня велика ма­са спричиняє нагрівання ядер до температури понад +10000 °С (рис. 9.1). Крім того, планети-гіганти досить швидко обертаються навколо осі та мають велику кількість супутни­ків.

Найбільшою загадкою усіх планет-гігантів (крім Урана) є джерело внутрішньої енергії, яку випромінюють ці планети в інфрачервоній час­тині спектра. Джерелом енергії не можуть бути термоядерні реакції, бо маса планет-гігантів не­достатня для перетворення їх у зорі. Не виклю­чена можливість, що гіганти випромінюють ту енергію, яка була накопичена під час утворення Сонячної системи кілька мільярдів років тому. Можливо, що в минулому Юпітер мав досить ви­соку температуру на поверхні й світився на небі молодої Землі у 100 разів яскравіше за Місяць.

ітлих хмар, де атмосферний тиск сягає 1 атм, має температуру -107°С і складається з кристаликів аміаку. Шар хмар з до­мішками сірки, що розташований нижче, має черво­ний колір (рис. 9.2—9.4). Найнижче знаходяться хма­ри з водяної пари, які утворюються на глибині 80 км від верхніх світлих хмар. Температура і атмосферний тиск із глибиною поступово зростають.
Недавно з’явилися гіпотези щодо можливості існування життя у хмарах Юпітера, адже його ат­мосфера має всі компоненти, які були необхідні для появи життя на Землі. Деякі шари хмар є теплі та відносно комфортні для існування навіть земних мікроорганізмів.

Сатурн — найвіддаленішу планету, яку знали астрономи в ста­родавні часи,— назвали на честь батька головного бога Юпітера. Після винайдення телескопа виявили, що Сатурн є найкрасиві­шою планетою Сонячної системи, бо його каз­кове кільце зачаровує як дітей, так і дорослих (про природу кільця див. у § 10). Сатурн не має того розмаїття кольорів, який ми спостерігаємо в атмосфері Юпітера, але структура атмосфери цих планет дуже схожа. Жовтуватого кольору верхнім шарам атмосфери Сатурна надають сні­гові хмари з аміаку (рис. 9.5). На глибині 300 км від верхніх шарів хмар розташовуються хмари води, у яких при підвищенні температури сніг перетворюється в дощ.
Середня густина Сатурна менша, ніж води, що свідчить про невелику кількість важких хі­мічних елементів у ядрі планети.
Сатурн, як і Юпітер, має магнітне поле, радіаційні пояси та є джерелом радіовипромі­нювання.
Сатурн теж випромінює у космос більше енергії, ніж отримує від Сонця. Астрономи недавно виявили дефіцит Гелію в атмосфері Сатурна в порівнянні з ат­мосферою Юпітера і запропонували цікаву гіпотезу про можливе джерело його енергії. На Сатурні Гелій не повністю розчиняється у водні, як це спостерігається на Юпітері, де вищі тиск і температура. У водневій атмосфері Сатурна Гелій утво­рює краплі, які конденсуються в атмосфері як своєрідний туман і потім випадають у вигляді дощу. Такі гелієві опади у верхніх шарах атмосфери можуть бути джере­лом внутрішньої енергії, бо більш густий Гелій (у порівнянні з воднем) опускаєть­ся ближче до центра. Таким чином, потенціальна енергія крапель Гелію перетво­рюється в кінетичну енергію, що призводить до підвищення температури в надрах. Із часом гелієві дощі припиняться, тому температура на Сатурні знизиться.

Названий на честь бога неба Уран є по-справжньому планетою, тому що одну сьому його атмосфери складає к одна особливість, яка виділяє Уран з усіх планет Сонячної системи його екватор нахилений до площини орбіти під кутом 98о великий кут нахилу призводить до унікальної у Со­нячній системі зміни пір року — полярні кола роз­ташовуються майже на екваторі, а тропіки — біля полюсів. Це означає, що Сонце освітлює один із полюсів планети майже 42 земні роки, у той час як на іншому полюсі стільки ж триває полярна ніч. Правда, спеки там не буває, бо Уран отримує від Сонця набагато менше енергії, ніж Земля, і температура верхніх шарів атмосфери не піднімається вище за -215 °С.
Астрономи довгий час спостерігали за Ура­ном, але не виявили суттєвих змін кольорів або утворень в атмосфері. Тільки у 2007 p., коли Сон­це освітлювало одночасно обидві півкулі Урана, у телескопи були помічені смуги хмар.

Чи існує океан на планеті Нептун, яку назвали на честь бо-^а підводного світу? Нептун розташовується на околиці Сонячної зистеми і має період обертання 164,8 земного року. Планета має внутрішнє джерело енергії, бо випромінює у кос­мос тепла майже втричі більше, ніж одержує йо­го від Сонця. Від часу свого відкриття у 1846 р. Нептун зробив повний оберт навколо Сонця тіль­ки у 2011 р.
Під хмарами температура атмосфери поступо­во підвищується до +700°С, тому вода там не мо­же перебувати в рідкому стані. Більш реальною є гіпотеза про водяні хмари з розчином аміаку, гус­тина яких може перевершувати густину рідкої во­ди в кілька разів. Швидкість вітрів у хма­рах сягає фантастичної величини — 500 м/с. Чому виникають сильні вітри на такій холодній плане­ті — це ще одна нерозгадана таємниця Нептуна.

V. Засвоєння вивченого матеріалу

1. Які планети випромінюють у космос більше енергії, ніж отримують від Сонця?
2. Які планети обертаються навколо осі у зворотному напрямку?
3. На якій із цих планет спостерігається найбільша тривалість дня?
4. Скільки часу триває день на полюсах Урана?
5. Які особливості у планет-гігантів?
6. Чому Юпітер можна вважати дуже схожим на зорю? VІ. Підведення підсумків заняття

VІІ. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал за підручником:

1. Астрономія 11 клас Пришляк §9 ст. 74
2. Астрономія 11 класКлимишин І.А., Крячко І.П. §15 ст. 86

Виконати вправи: 1-13 ст. 79 за підручником Пришляк М.П.

Источник